Інтернет-технологія дозволяє завантажувати, зберігати та поширювати на необмежене коло осіб різні види інформації, в тому числі і такі об’єкти, які охороняються авторським правом. Проте, така «свобода висловлювання» може завдавати шкоди іншим правам людини, що є неприпустимим. Саме тому нам важливо знати правила, які охороняють твори та їх авторів від протиправних посягань з боку інших осіб. Розглянемо найтиповіші питання детальніше.
Об’єктами, які охороняються авторським правом, є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, тобто все те, що створено творчою працею людини. Авторське право поширюється, зокрема, на:
1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) комп’ютерні програми;
4) бази даних;
5) музичні твори з текстом і без тексту;
6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
7) аудіовізуальні твори;
8) твори образотворчого мистецтва;
9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;
11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;
12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
14) похідні твори;
15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;
16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Реєстрація авторського права «може здійснюватись на вимогу суб’єкта авторського права, але вона не має правовстановлюючого характеру» (п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав).
В теперішній час реєстрація права на об’єкти інтелектуальної власності у відповідності з вимогами чинного законодавства здійснюється Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до закону.
За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Важливо також розуміти різницю між авторським правом (наприклад, вірш, написаний поетом) і правом власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір (наприклад, книга, в якій цей вірш опубліковано). Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.
Не відносяться до об’єктів авторського права:
а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
б) твори народної творчості (фольклор);
в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
д) грошові знаки;
е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах “г” і “д” до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.
Авторське право охороняє особисті немайнові права автора та майнові авторські права.
Авторові належать такі особисті немайнові права:
У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.
Варто зазначити, що право на використання псевдоніму, таємницю авторства гарантовано не лише Законом України «Про авторське право та суміжні права», а й передбачено статтею 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», статтею 25 Закону України «Про інформацію». Зазначені правові акти дають право журналістові відмовитися від авторства (підпису) на матеріалі, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням.
Особисті немайнові права автора нерозривно пов’язані з автором і не можуть бути передані (відчужені) іншим особам. Їх не можна продати, подарувати, передати у спадщину тощо.
До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом. На відміну від немайнових, майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі у спосіб та в порядку, передбаченому законом.
Водночас законодавство України встановлює низку випадків, коли дозволяється використовувати твори без згоди автора та/або осіб, які мають авторське право на них. Зокрема, ці виключення передбачені наступними статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права»: 21 (вільне використання твору із зазначенням імені автора), 22 (вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом), 23 (вільне відтворення примірників твору для навчання), 24 (вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп’ютерних програм), 25 (вільне відтворення творів у особистих цілях).
Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформлюється авторським договором (переважно, у письмовій формі), в якому ці майнові права й мають бути визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. Предметом такого договору не можуть бути права, яких не існувало на момент укладання договору.
Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є способом подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором (див. пункт 9 частини 3 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право.
Згідно зі статтею 1 Закону «Про авторське право і суміжні права» відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер.
Якщо у зв’язку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються майнові права суб’єкта авторського права, визначені статтею 15 Закону «Про авторське право і суміжні права», то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт “а” статті 50 Закону «Про авторське право і суміжні права»)[1].
Якщо авторські права порушено в Інтернеті, автор твору може захистити їх в досудовому порядку, або подати позов до суду.
Починаючи з березня 2017 року в Україні діє спеціальний порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет (див. статтю 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»; далі по тексту – Порядок).
Зазначений Порядок є досудовим і поширюється на:
При порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, вчиненому з використанням мережі Інтернет, особа, права якої порушено (далі – заявник) має право звернутися до власника веб-сайту та (або) веб-сторінки, на якому (якій) розміщена або в інший спосіб використана відповідна електронна (цифрова) інформація, із заявою про припинення порушення. Заява про припинення порушення подається в порядку, передбаченому статтею 52-1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», який ми опишемо трохи нижче.
Для того, що б захист авторського права був можливим, законодавець поклав на власників веб-сайтів та веб-сторінок низку обов’язків, в тому числі, по оприлюдненню інформації про себе.
Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб – підприємців, зобов’язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе:
а) повне ім’я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;
б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;
в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв’язатися.
Фізичні особи, які не є суб’єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв’язатися.
Постачальники послуг хостингу зобов’язані передбачати у договорах про надання таких послуг умови і правила, що:
забороняють замовникам послуг вчиняти дії з розміщення електронної (цифрової) інформації з порушенням авторського права і (або) суміжних прав третіх осіб, а також зобов’язують замовників послуг вказувати:
За умови включення до договорів із замовником вищенаведених обов’язкових умов постачальник послуг хостингу буде звільнятись від відповідальності за наслідки вжиття заходів, пов’язаних із припиненням порушень авторського права/суміжних прав в мережі Інтернет, передбачених статтею 52-1 Закону про авторське право і суміжні права.
Постачальник послуг хостингу не несе відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав, за умови виконання вимог статті 52-1 зазначеного Закону.
Заявник, представлений адвокатом, повинен надіслати заяву про припинення порушення авторського права власнику веб-сайту з одночасним направленням її копії постачальнику послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту.
Заява повинна містити таку інформацію:
а) відомості про заявника, необхідні для його ідентифікації: ім’я (найменування); місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку власник веб-сайту або інші особи в передбачених цим Законом випадках мають направляти інформацію; для заявників – юридичних осіб – ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи у країні місцезнаходження, зокрема в торговельному, банківському, судовому або державному реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер;
б) вид і назву об’єкта (об’єктів) авторського права і (або) суміжних прав, про порушення права на який (які) йдеться у заяві;
в) вмотивоване твердження про наявність у заявника майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав, зазначених у відповідній заяві, з посиланням на підстави виникнення таких прав та строк їх дії;
г) гіперпосилання на електронну (цифрову) інформацію, розміщену або в інший спосіб використану на веб-сайті;
ґ) вимогу про унеможливлення доступу до електронної (цифрової) інформації на веб-сайті;
д) відомості про постачальника послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, а саме: найменування; адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку в передбачених цим Законом випадках власник веб-сайту або інші особи мають надсилати інформацію;
е) твердження заявника, що наведена в заяві інформація є достовірною, а наявність у заявника прав, про порушення яких заявлено, перевірена адвокатом, за представництвом (посередництвом) якого подається заява.
ж) копія документа, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги заявнику. Перед підготовкою та направленням заяви, адвокат зобов’язаний ідентифікувати заявника, встановити його контактні дані та отримати докази наявності у заявника авторських прав, про припинення порушення яких висувається вимога.
Розгляд заяви. За загальним правилом власник веб-сайту невідкладно, не пізніше 48 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення авторських прав, зобов’язаний унеможливити доступ до електронної (цифрової) інформації, щодо якої подано заяву, та надати заявнику і постачальнику послуг хостингу інформацію про вжиті заходи відповідно до статті 52-1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права».
Заява про припинення порушення авторського права не підлягає задоволенню у разі наявності хоча б однієї із таких обставин:
а) особа, до якої заявник звернувся із заявою про припинення порушення авторського права, має право на використання зазначеної в заяві електронної (цифрової) інформації;
б) особа, якій надіслано заяву про припинення порушення, не є власником веб-сайту, зазначеного у такій заяві;
в) заява про припинення порушення оформлена з порушенням вимог, визначених законом.
У разі відмови у задоволенні заяви про припинення порушення з підстав, передбачених пунктами “а” і “в”, власник веб-сайту направляє повідомлення про відмову заявнику, а також постачальнику послуг хостингу впродовж 48 годин з моменту її отримання.
Повідомлення про відмову повинно містити таку інформацію:
а) відомості про власника веб-сайту в обсязі, достатньому для пред’явлення позовної заяви: ім’я (найменування) власника веб-сайту; місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса; якщо власник сайту є юридичною особою – ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи у країні місцезнаходження, зокрема в торговельному, банківському, судовому або державному реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер;
б) зазначення електронної (цифрової) інформації, щодо унеможливлення доступу до якої відмовлено;
в) зазначення відповідного положення, на підставі якого власник веб-сайту відмовив у задоволенні заяви про припинення порушення.
У разі отримання заяви про припинення порушення авторського права власник веб-сайту впродовж 24 годин зобов’язаний направити її копію засобами електронної пошти (або іншою прийнятою на відповідному веб-сайті системою відправлення повідомлень) власнику веб-сторінки. Заява направляється за контактними даними, які власник веб-сторінки повідомив власнику веб-сайту.
Власник веб-сайту одночасно з направленням заяви про припинення порушення власнику веб-сторінки надсилає заявнику повідомлення, в якому інформує, що він не є власником веб-сторінки, зазначає час відправлення копії заяви власнику веб-сторінки та надає гіперпосилання на умови публічного правочину, який визначає правила користування веб-сайтом третіми особами.
Власник веб-сторінки зобов’язаний розглянути отриману від власника веб-сайту заяву та надати йому відповідь протягом 48 годин з моменту отримання заяви. У відповіді він повинен зазначити гіперпосилання на веб-сторінку, на якій розміщена відповідна електронна (цифрова) інформація. При цьому власник веб-сторінки здійснює права і виконує обов’язки, встановлені для власника веб-сайту, що описані вище.
Власник веб-сайту впродовж 24 годин з моменту отримання від власника веб-сторінки відповіді на заяву надсилає її заявнику та постачальнику послуг хостингу за реквізитами, зазначеними у заяві.
У разі якщо впродовж 48 годин з моменту направлення власнику веб-сторінки заяви він не надасть власнику веб-сайту відповіді, останній самостійно унеможливлює доступ до зазначеної у заяві електронної (цифрової) інформації.
Про вжиті заходи власник веб-сайту повідомляє заявника та постачальника послуг хостингу впродовж 72 годин з моменту отримання власником веб-сайту заяви про припинення порушення та надає відомості про себе в обсязі, достатньому для пред’явлення позовної заяви (див. вище).
У разі отримання відмови від власника веб-сторінки впродовж 48 годин – її копія надсилається заявнику не пізніше ніж протягом 72 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення авторського права.
Заявник має право звернутись із заявою про припинення порушення авторського права безпосередньо до постачальника послуг хостингу у таких випадках:
а) власник веб-сайту у встановлені цією статтею строки не вчинив або вчинив не в повному обсязі такі дії:
б) на веб-сайті та в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) відсутні відомості про власника веб-сайту в обсязі, що дає змогу звернутися до нього із заявою про припинення порушення. Такими відомостями є інформація про адресу електронної пошти для зв’язку із власником веб-сайту та інші відомості, які власники веб-сайту та постачальники послуг хостингу зобов’язані оприлюднювати про себе, про що ми писали вище.
Заява про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту, спрямована безпосередньо до постачальника послуг хостингу, повинна містити обґрунтування наявності наведених вище підстав для звернення.
Постачальник послуг хостингу зобов’язаний невідкладно, не пізніше 24 годин з моменту отримання зазначеної заяви, надіслати власнику веб-сайту її копію. При цьому, він повинен роз’яснити власнику веб-сайту його права і обов’язки, пов’язані з цією заявою, а також правові наслідки невчинення ним дій по припиненню порушення авторського права та наданню вчасної відповіді на заяву.
Власник веб-сайту впродовж 24 годин з моменту отримання від постачальника послуг хостингу копії заяви про припинення порушення зобов’язаний унеможливити доступ до зазначеної у заяві електронної (цифрової) інформації, або відмовити в цьому і повідомити про це постачальника послуг хостингу шляхом направлення повідомлення про вжиті заходи/повідомлення про відмову з підстав та за формою, встановленими законом.
У разі якщо впродовж 24 годин з моменту направлення власнику веб-сайту копії заяви про припинення порушення останній не вчинить вищезазначених дій, постачальник послуг хостингу самостійно унеможливлює доступ до електронної (цифрової) інформації, зазначеної у заяві про припинення порушення. Про вжиті заходи постачальник послуг хостингу повідомляє заявника та власника веб-сайту впродовж 48 годин з моменту отримання ним заяви про припинення порушення.
На підставі Закону «Про авторське право і суміжні права» допускається унеможливлення доступу виключно до електронної (цифрової) інформації, зазначеної в заяві про припинення порушення.
У разі якщо доступ до електронної (цифрової) інформації не може бути унеможливлений з технічних причин, власник веб-сайту або постачальник послуг хостингу може унеможливити доступ до веб-сторінки, яка містить відповідну електронну (цифрову) інформацію.
Відновлення доступу до інформації можливе за зверненням власника веб-сайту в такому порядку.
Власник веб-сайту, отримавши від постачальника послуг хостингу повідомлення про те, що було унеможливлено доступ до певної інформації на належному йому веб-ресурсі, має право надати відповідь в якій навести підстави для відмови у задоволенні заяви про порушення авторського права та вимагати відновлення доступу до зазначеної інформації.
Постачальник послуг хостингу повинен надіслати заявнику копію листа власника веб-сайту. Він повинен зробити це невідкладно, але не пізніш як через 48 годин після отримання вказаного повідомлення.
Якщо заявник протягом десяти робочих днів з моменту надсилання йому копії відповіді власника веб-сайту не надав постачальнику послуг хостингу підтвердження відкриття судового провадження про захист його прав на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав, щодо якого подавалася заява про припинення порушення, постачальник послуг хостингу зобов’язаний відновити доступ до заблокованої інформації.
Власник веб-сайту, веб-сторінки не несе відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав, вчинені з використанням мережі Інтернет, якщо він вчасно (тобто не пізніше 48 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення) унеможливив доступ до електронної (цифрової) інформації, щодо якої подано заяву, та надав заявнику і постачальнику послуг хостингу інформацію про вжиті заходи.
Звільнення від відповідальності не застосовується, якщо:
а) власник веб-сайту впродовж трьох місяців, незважаючи на отримані та задоволені ним заяви про припинення порушень, допустив не менше двох випадків використання на одній чи декількох веб-сторінках, власником яких він є, одного й того самого об’єкта авторського права і (або) суміжних прав на одному й тому самому веб-сайті;
б) власник веб-сторінки, який не є власником веб-сайту, впродовж трьох місяців, незважаючи на отримані та задоволені ним заяви про припинення порушень, допустив не менше двох випадків використання одного й того самого об’єкта авторського права і (або) суміжних прав на одному й тому самому веб-сайті.
Особа може здійснювати захист свого авторського права і (або) суміжних прав у вищенаведеному порядку, визначеному статтею 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Проте, у разі недосягнення успіху під час позасудового вирішення спору, чи у випадку, коли наведений порядок не поширюється на ті чи інші об’єкти авторського права, особа може звернутись до суду.
Відстоюючи свої права, позивач може скористатись наступними способами правового захисту:
а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
в) подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;
е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов’язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об’єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;
з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав.
За результатами розгляду справи суд може ухвалити рішення про:
а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;
в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна[2] сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення – як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;
е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об’єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.
При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов’язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд обов’язаний у встановлених пунктом “г” межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Крім того, суд має право прийняти рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої на користь позивача. Сума штрафів спрямовується до Державного бюджету України.
[1] Див. п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»
[2] паушальний платіж – одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об’єкта права інтелектуальної власності, – Національний стандарт N 4 “Оцінка майнових прав інтелектуальної власності”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2017 р. № 1185 // реж. доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1185-2007-%EF
Адреса банку:
ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” (ЄДРПОУ 14360570, код банку 320649)
ПУБЛIЧНЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦIЙНИЙ БАНК “ПРИВАТБАНК”
вул. Набережна Перемоги, 50,
м. Днiпро, 49094, Україна
