30 вересня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №16117, спрямований на захист журналістів і громадських активістів від SLAPP-позовів – стратегічних судових переслідувань, які використовуються як інструмент тиску. Про те, як готувався проєкт закону проти стратегічних позовів, чому Україні необхідний захист від маніпуляцій з іноземними судами та чи вистачить політичної волі ухвалити документ до кінця року, розповів народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.
Про проходження комітетів та партнерство з Мін’юстом
Законопроєкт розписаний по профільних комітетах. Ми провели попередні зустрічі з представниками Комітету правової політики. Оскільки це євроінтеграційний документ, ми розраховуємо на швидкий розгляд після отримання всіх необхідних експертиз – від головного експертного управління до профільних інституцій, зокрема Міністерства юстиції, представники якого активно долучалися до роботи.
Аналогічно ми обговорювали ініціативу з Комітетом гуманітарної та інформаційної політики, адже йдеться передусім про захист журналістів. Там ми маємо максимальну підтримку, а представники цього комітету є серед співавторів законопроєкту. Така ж ситуація і в Комітеті з прав людини. Тож принципових перепон бути не повинно, але законотворчість – це завжди процес узгодження інтересів. Частина депутатів розглядає цей проєкт крізь призму розширення прав медіа та активістів нібито всупереч інтересам представників влади, тому дискусії будуть достатньо активними.
Найбільшим викликом для нас стало призначення колишнього голови правового комітету Дениса Маслова міністром юстиції, оскільки робота велася переважно з ним. Проте на фінальному етапі узгодження принципових непорозумінь не виникало. Певні застереження лунали з боку представників правоохоронного комітету, мовляв, навіщо окрема процедура щодо SLAPP, якщо у нас усе гаразд. Але останні події – як-от заборона через суд поширювати інформацію про квартири брата посадовця ДБР чи віялові позови проти «Дзеркала тижня», які подають доти, доки справа не потрапить до «потрібного» судді, – доводять протилежне. Ми дуже сподіваємося переконати колег: якщо ми рухаємося до ЄС, то мусимо впроваджувати європейські стандарти захисту громадянського суспільства та медіа.
Про інструмент раннього відхилення необґрунтованих позовів
Сам інструмент раннього відхилення позовів сприймається нормально. Якщо є очевидні факти зловживання правом на позов, навіщо державі витрачати ресурси на довгі розгляди, аби лише у фіналі Верховний Суд констатував наявність SLAPP? Згадаймо справу проти «Бігусів», яка тягнулася сім років.
Основна дискусія зараз точиться навколо критеріїв такого раннього відхилення: чим саме воно має зумовлюватися – проактивною позицією держави або ж зусиллями сторони, проти якої спрямований позов. Ідея полягає в тому, що судді на основі обставин бачать зловживання ресурсними можливостями однієї зі сторін і відхиляють позов на ранній стадії без додаткових обтяжливих кроків для відповідача. Деталі балансу ще обговорюватимуться колегами в дискусіях.
Водночас судовий захист у нашому законопроєкті повністю збережений. Ми не забороняємо ані звертатися до суду, ані оскаржувати рішення. Ми не перекладаємо автоматично весь тягар доведення виключно на позивача, а даємо суддям можливість об’єктивно оцінити ситуацію на предмет зловживань. Після ухвалення такого рішення у позивача зберігається право на апеляцію, де він може доводити обґрунтованість своїх вимог. Так само відповідач має всі процесуальні інструменти для захисту. Ми намагалися максимально збалансувати механізм, аби він не давав можливості безкарно поширювати завідомо неправдиву інформацію, але водночас захищав від тиску.
Про доступ до безоплатної правової допомоги
Повноцінно говорити про фінансові ресурси на безоплатну правову допомогу до ухвалення закону складно. Досвід медіаекспертів дозволяє прогнозувати, що загалом таких справ максимум кілька сотень – це не колосальні кошти для бюджету. Інше питання – якість, оперативність і реальна доступність такої допомоги. Але це виклики, які лежать поза межами самого закону.
Ми не зобов’язуємо журналістів користуватися виключно державною безоплатною допомогою – це лише додаткова опція. Багато хто працює з профільними громадськими організаціями, як от «Платформа прав людини», чи має власних юристів, розуміючи специфіку своєї розслідувальної роботи. Питання практичної доступності безоплатної правової допомоги вирішуватиметься вже на етапі імплементації закону. Якщо документ ухвалять до початку бюджетного процесу, ми будемо звертатися до Міністерства юстиції щодо посилення ресурсів системи безоплатної правової допомоги. Зрозуміло, що в умовах війни діє жорстка економія, тому гарантувати 100% ресурсне забезпечення на старті складно, але сам правовий механізм для людей буде доступним.
Про захист від маніпуляцій з іноземними рішеннями
Ця норма повністю узгоджується з рекомендаціями Ради Європи та Європейського Союзу. У нас є проблема з юрисдикціями недружніх країн, які активно позиваються проти українських журналістів. Дуже ймовірно, що після завершення війни такі рішення намагатимуться легалізувати в Україні – наприклад, суб’єкти, які виграли суди в Білорусі, Росії чи навіть Грузії, звертатимуться до наших судів.
Логічно, що ми маємо мати запобіжник проти таких маніпуляцій. Звісно, кожна справа розглядатиметься індивідуально, судді ретельно вивчатимуть контекст рішення іншої країни. Але якщо є підстави кваліфікувати це як SLAPP згідно з українськими стандартами адаптованого європейського законодавства, суд повинен мати право відмовити у визнанні.
Про перспективи ухвалення та політичні виклики
У нас є чітке євроінтеграційне зобов’язання – адаптувати анти-SLAPP законодавство до кінця 2026 року. Це наш потужний аргумент, але не стовідсоткова гарантія легкого успіху. Значна частина потенційних позовів із тих, що ми фіксуємо, надходить саме від представників влади. Через це рішення, які захищають медіа та активістів у спорах із чиновниками, традиційно проходять парламент із великим боєм.
Я не прогнозую, що процес буде простим. Лише активна позиція медіаспільноти, громадянського суспільства та наших міжнародних партнерів дозволить ухвалити законопроєкт у цілому до кінця поточного року. Це дасть шанс закласти необхідні видатки до бюджету наступного. Вікно можливостей у нас є, хоч ситуація в країні і на фронті залишається вкрай складною та може змінити порядок денний парламенту в будь-який момент. Тому діяти треба максимально швидко.
Матеріал підготовлений ГО «Платформа прав людини» в межах реалізації проєкту «Розробка правового механізму запобігання SLAPP-позовам в Україні»
Використані позначення та виклад матеріалу в цій публікації не означають висловлення будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни чи території, чи її влади чи щодо розмежування кордонів будь-якої країни чи території.
Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, наведених у цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО та не покладають на Організацію жодних зобов’язань.
