У статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” передбачається можливість втручання в діяльність ЗМІ та обмеження поширення певної інформації.
Закон “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” та відповідний указ передбачають обмеження свободи слова, визначені статтею 34 Конституції України.
Тож, після початку військової агресії з боку Російської Федерації, ведення журналістами інформаційної діяльності має певні обмеження.
Насамперед вони стосуються поширення інформації про сили та засоби оборони країни.
Наказ головнокомандувача Збройних сил України від 03.03.2022 № 73 “Про організацію взаємодії між 3бройними силами України, іншими складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації на час дії правового режиму воєнного стану” , який визначає перелік інформації, яка обмежується до оприлюднення.
Так, додаток 2 до цього наказу містить Перелік інформації, яку не можна публікувати ЗМІ.
Зокрема, до такої інформації належать:
1. Найменування військових частин (підрозділів) та інших військових об’єктів у районах виконання бойових (спеціальних завдань, географічні координати місць їхнього розташування, чисельність особового складу військових частин (підрозділів).
2. Кількість озброєння та бойової техніки, матеріально-технічних засобів, їхній стан та місця зберігання.
3. Описи, зображення та умовні позначки, які ідентифікують або можуть ідентифікувати об’єкти.
4. Інформація щодо операцій (бойових дій), які проводяться або плануються.
5. Інформація щодо системи охорони та оборони військових об’єктів та засобів захисту особового складу, озброєння та військової техніки, які використовуються (крім тих, які видимі або очевидно виражені).
6. Порядок залучення сил та засобів до виконання бойових (спеціальних) завдань.
Інформація про збір розвідувальних даних (способи, методи, сили та засоби, що залучаються).
7. Інформація про переміщення та розгортання своїх військ (найменування, кількість, місця, райони, маршрути руху).
8. Інформація про військові частини (підрозділи), форми, методи, тактику їхніх дій та способи застосування за призначенням.
9. Інформація про проведення унікальних операцій із зазначенням прийомів та способів, що використовувались.
10. Інформація про ефективність сил і засобів радіоелектронної боротьби противника.
11. Інформація про відкладені або скасовані операції.
12. Інформація про зниклий або збитий літак, літальний апарат, зникле судно та пошуково-рятувальні операції, які плануються або проводяться.
13. Інформація про планування та проведення заходів гарантування безпеки застосування військ (дезінформація, імітація, демонстративні дії, маскування, протидія технічним розвідкам та захист інформації).
14. Відомості про проведені інформаційно-психологічні операції, ті, що проводяться, а також плануються.
15. Інформація, яка має на меті пропаганду або виправдання широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.
Також 24.03.2022 ВРУ доповнила Кримінальний кодекс України статтею 114-2, ввівши кримінальну відповідальність за:
1) Поширення інформації про направлення , переміщення зброї, озброєння, бойових припасів в Україну, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ чи Міністерством оборони України або в офіційних джерелах відповідних відомств країн – партнерів, вчинене в умовах воєнного та надзвичайного стану.
За поширення вищенаведеної інформації, держава має право позбавити волі на строк від 3 до 5 років.
2) Поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним ЗСУ чи Міністерством оборони України або в офіційних джерелах відповідних відомств країн – партнерів, вчинене в умовах воєнного та надзвичайного стану.
За поширення вищенаведеної інформації, держава має право позбавити волі на строк від 5 до 8 років.
3) Дії, передбачені ч.ч. 1,2, вчинені за попередньою змовою групою осіб або корисливих мотивів, або з метою надання такої інформації державі яка чинить озброєну агресію проти України чи незаконним озброєним формуванням за це держава може позбавити волі на строк від 8 до 12 років.
Слід звернути увагу, що не має значення того чи особа поширювала згадану інформацію умисно чи з необережності.
Варто зазначити, згадане вище не поширюється на висвітлення питань, не пов’язаних зі Збройними силами України та організацією оборони країни.
Тобто висвітлення інформації щодо:
- Руйнування ракетами ворога цивільних будівель;
- Назви цивільних будівель, адреси тощо, яких вразило ракетами;
- Отримання коментарів потерпілих від бомбардувань;
- Зйомки загиблих цивільних.
‼Разом з тим, якщо ви це висвітлюєте то можете допомагати ворогу, оскільки він може корегувати вогонь.
Під час воєнного стану є необхідним використовувати офіційні джерела інформації це – інформація від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, з їх офіційних сторінках, записів посадових осіб державної влади та органів місцевого самоврядування, відповіді на запити, коментарі тощо.
Також, слід пам’ятати, що поширення, перепоширення інформації, щодо направлення , переміщення зброї, озброєння, бойових припасів в Україну, переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості можливе, можливе, якщо є публічне поширення інформації від ЗСУ чи Міністерством оборони України або в офіційних джерелах відповідних відомств країн – партнерів (в цьому контексті розуміється поширення запису відповідних посадових осіб ЗСУ, Міністерства оборони України, публікування інформації на https://www.zsu.gov.ua/, https://www.mil.gov.ua/ тобто що поширено в цих джерелах інформації то і можна перепоширити)
Щодо нормативно-правових актів, які захищають журналіста:
П. 11 ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” говорить, що військове командування разом із військовими адміністраціям самостійно або через відповідні органи можуть застосовувати заходи правового режиму воєнного стану, зокрема регулювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, роботу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації.
Постанова Кабінету Міністрів України, яка мала б регулювати інформаційну діяльність та її обмеження, наразі відсутня. Тож, не зрозуміло як держава може впливати на недобросовісні ЗМІ.
У відповідності до положення ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов’язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов’язана робити посилання на таке джерело.
Згідно до ст. 42 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та ст. 35 ЗУ «Про інформаційні агенства» журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:
1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);
2) вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”, або у відповіді на звернення, подане відповідно до Закону України “Про звернення громадян”;
3) вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб’єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб;
4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;
5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом;
6) законом передбачено звільнення або не притягнення до відповідальності за такі дії.
Отже ст. 114-2 КК України чітко визначає відповідальність за відповідні дії особи.
У разі висвітлення інших питань, які не заборонені ст. 114-2 КК України, слід використовувати насамперед офіційні джерела інформації, зокрема інформацію Державної служби з надзвичайних ситуацій, місцевих органів влади, військово-цивільних адміністрацій їх посадових осіб, робити посилання на таке джерело.
У випадку самостійного збирання інформації варто мати можливість узгоджувати поширення такої інформації з ДСНС, СБУ, місцевими адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
