«Платформа прав людини» опублікувала звіт за результатами моніторингу стану дотримання права на доступ до публічної інформації в цифровому середовищі в Україні за вересень 2025 – травень 2026 року. Дослідження проводилося у співпраці з Центром прав людини ZMINA за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Головний висновок звіту – цифровізація сама по собі не гарантує ефективного доступу до інформації. Наявність вебсайтів, електронних адрес і онлайн-форм має значення лише тоді, коли вони забезпечують реальний, своєчасний і рівний доступ. Якщо електронні запити залишаються без відповіді, а реєстри закриваються без пояснень, то цифрове середовище перетворюється на додатковий бар’єр, а не інструмент відкритості.
Основні виявлені проблеми
Чотири районні державні адміністрації Києва відмовили журналістам у наданні інформації про укриття, пославшись на «службовий» характер даних – попри те, що саме ця інформація безпосередньо стосується безпеки людей з інвалідністю, батьків з дітьми та інших вразливих груп. Агенція оборонних закупівель відмовила Центру протидії корупції у наданні агрегованих даних про виконання оборонних контрактів, хоча запитувана інформація мала високий суспільний інтерес. Полтавська міська рада не відповіла на запити щодо робіт у Корпусному парку попри те, що журналісти надсилали звернення тричі.
Окремий блок дослідження – обмеження доступу до судових рішень і відкритих даних. 2025 рік став «антирекордним» за кількістю закритих наборів відкритих даних: за даними Opendatabot, обмеження торкнулося даних про нерухомість, компанії ВПК і навіть статистики Генпрокуратури.
Бездіяльність розпорядників як найпоширеніший тип порушень
Аналіз рішень за вересень 2025 – травень 2026 року підтверджує системність порушень. Найпоширеніша категорія справ – протиправна бездіяльність розпорядників: органи влади просто не відповідають на запити. Суди визнавали протиправною бездіяльність Міністерства оборони, медичних установ, міських рад. Показовий прецедент: апеляційний суд підкреслив, що право на доступ до публічної інформації включає не лише право отримати інформацію, а й право отримати її своєчасно.
Суперечлива законодавча тенденція
Звіт аналізує і законодавчі зміни. З одного боку – позитивні: відновлення доступу до Єдиного державного реєстру на порталі відкритих даних, локальні ініціативи Києва щодо оприлюднення нових наборів даних, а також виконання Луцькою міською радою плану дій з реалізації принципів Міжнародної хартії відкритих даних. З іншого – тривожні: нова редакція Цивільного кодексу містить положення про «право на забуття» і «цифровий образ», які можуть створити ризики для журналістських розслідувань, антикорупційної аналітики, відкритих даних і громадського контролю.
Загальний висновок: воєнний стан не може бути універсальним аргументом для відмови в інформації, ігнорування запитів або масового закриття даних. Обмеження доступу має залишатися винятком, а не правилом – застосовуватися індивідуально, на підставі закону, з урахуванням конкретної шкоди та суспільного інтересу.
Нагадаємо, раніше ми публікували аналітичний звіт про стан дотримання цифрових прав в Україні за грудень 2025 – лютий 2026 року, а також звіт про судову практику у кримінальних справах, пов’язаних із онлайн-контентом.
Матеріал підготовлений Платформою прав людини (ППЛ) у співпраці з Центром прав людини ZMINA за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ППЛ і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
