У межах проєкту «Посилення захисту цифрових прав в Україні» «Платформа прав людини» провела закрите експертне обговорення, присвячене захисту прав дітей у цифровому середовищі. До дискусії долучились представники органів державної влади, громадських організацій і освітніх установ.
Відправною точкою для дискусії стали результати моніторингу судової практики, який ППЛ вела з вересня 2025 по травень 2026 року. Увагу привернули справи про адміністративні правопорушення – зокрема, пов’язані з булінгом і невиконанням батьківських обов’язків щодо виховання дітей. Також помітними стали випадки булінгу із застосуванням цифрових технологій – раніше, кажуть дослідники, такої тенденції не було. Підлітки дедалі частіше беруть участь у небезпечних онлайн-челенджах, поширюють в мережі інтимні фото чи відео однокласників і використовують образи у коментарях (у т.ч. з російським матом і під російську музику). Ще один тривожний тренд – цькування вчителів. Діти таємно записують педагогів на відео або роблять їхні фото, а потім публікують ці матеріали з образливими підписами у шкільних чатах.
Про ситуацію в дитячому середовищі свідчить і статистика звернень щодо булінгу до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини: у 2025 році надійшло 191 звернення, а за перші сім місяців 2026 року – вже 157. На думку експертів, ця динаміка вказує не лише на поширення явища, а й на зростання правової обізнаності – постраждалі частіше звертаються по допомогу.
Характерно, що до адміністративної відповідальності за поведінку дітей у мережі здебільшого притягують матерів, а не батьків. Як покарання суд зазвичай призначає попередження чи штраф у розмірі від 850 до 1700 гривень. Разом із тим в Україні почала формуватися і практика притягнення до цивільно-правової відповідальності за такі правопорушення: моніторинг виявив випадок, коли суд задовольнив позов про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з кібербулінгом дитини.
ШІ як новий інструмент булінгу
Технології штучного інтелекту суттєво спростили створення контенту для цькування. За допомогою ШІ-інструментів підлітки створюють образливі зображення однокласників, зокрема генерують оголені фото на основі звичайних знімків. Великі технологічні компанії хоч і мають правила безпеки, проте контролюють такі запити недостатньо, а чітких законів для ШІ у цій сфері досі немає.
Учасники обговорення зійшлися на тому, що звичайні заборони в таких випадках мало дієві – ефективніше навчати дітей користуватися технологіями з користю. Одним із таких рішень може бути сімейно-технологічна угода – відкритий договір між батьками та дітьми, який допомагає погодити правила поведінки в інтернеті заздалегідь, до виникнення перших конфліктів чи проблем.
Вербування дітей у цифровому просторі
За даними Офісу Генерального прокурора, кількість злочинів проти національної безпеки, вчинених неповнолітніми, за останні три роки зросла майже у 43 рази: з 3-х випадків у 2022 році до 130 у 2025-му. Загалом від початку повномасштабного вторгнення підозри отримали 239 підлітків, переважно віком від 14 до 17 років, проте трапляються і молодші.
Для вербування ворог найчастіше використовує Telegram і WhatsApp, а також маскування під ігрові спільноти, зокрема у Minecraft та Roblox. Держава-агресорка діє через шантаж і маніпулювання довірою, а діти не усвідомлюють наслідків своїх дій. Відтак навіть коли дитина вчиняє правопорушення, вона водночас є потерпілою.
Забороняти VS навчати
Дискусія навколо повної заборони соцмереж для дітей показала: тотальні обмеження неефективні. Як приклад учасники навели досвід Австралії, яка заборонила доступ до платформи для підлітків до 15 років. На практиці діти легко обходять цю заборону за допомогою VPN, причому часто за згоди чи навіть за сприяння батьків. Натомість експерти підтримали концепцію точкових обмежень. Оптимальним рішенням вважають заборону використовувати гаджети під час уроків, але з важливим застереженням – учні повинні мати змогу зв’язатися з батьками у разі повітряної тривоги.
Самі ж підлітки, кажуть фахівці, під час фокус-груп підтвердили, що готові приймати розумні обмеження, якщо їхні причини будуть пояснювати, а не нав’язувати. У цьому контексті учасники дискусії закликали змінити підхід до виховання дітей і перейти від класичного батьківського контролю до батьківського підсилення. Головне завдання дорослих тепер – не шпигувати за дитиною в мережі, а вміти вчасно й без осуду поговорити з нею про цифрові загрози.
Де шукати відповіді: освіта, платформи і довіра
Шукати вихід із цифрової кризи учасники обговорення пропонують через кілька взаємопов’язаних рішень, де ключові ролі відіграють освіта, технологічні стандарти та довіра.
Насамперед експерти закликають змінити підхід до навчання дітей: цифрова грамотність має виховувати стійкість, а не обмежуватися сухими знаннями про те, що булінг – це погано. Підліткам потрібен чіткий алгоритм дій: від уміння вчасно розпізнати ризик і зупинити небезпечне спілкування до фіксації доказів та звернення по допомогу. Готові практичні інструменти для цього вже є – наприклад, безкоштовний цілодобовий курс «Цифровий Щит» на платформі «Дія.Освіта». Окрім відео для підлітків він містить готові плани уроків для вчителів і матеріали для батьків, що є критично важливим, зокрема, для деокупованих територій.
Паралельно має змінюватися й філософія самих ІТ-продуктів через концепцію safety by design (безпека за замовчуванням). Безпечні налаштування приватності, швидке реагування на скарги та вікові обмеження повинні стати обов’язковим стандартом для розробників, а не додатковою опцією. Проте жодне з цих правил не працюватиме ефективно без залучення самих підлітків до створення безпекових політик, адже рішення, ухвалені дорослими без урахування реального досвіду дітей, зазвичай залишаються на папері.
Експерти також наголошують на стабільності сервісів допомоги. Гарячі лінії мають працювати на постійній основі. Короткострокові проєкти, фінансування яких завершилося, лише шкодять, тому непрацюючі номери підтримки слід вилучатися з публічного простору. Утім найважливішим елементом безпеки залишається відновлення довіри між поколіннями. Експерти згодні: якщо батьки самі демонструють токсичну поведінку в мережі, будь-які повчання чи технологічні обмеження втрачають свій сенс.
Що вже працює: дієві інструменти захисту
Серед дієвих інструментів, які вже працюють в Україні, учасники виділили платформу StopCrime. Це система анонімних скарг на матеріали сексуального насильства над дітьми в інтернеті. Щороку аналітики опрацьовують близько 3000 повідомлень, у більш ніж половині з них факт насильства підтверджується. Якщо контент розміщений в Україні, матеріали передають правоохоронцям для блокування. Якщо за кордоном – колегам з міжнародної мережі INHOPE, до якої Україна приєдналася у 2024 році і яка об’єднує понад 50 країн.
На базі цієї роботи у 2024 році в Україні створили Центр безпечного інтернету – коаліцію семи громадських організацій, що діє за європейським зразком. Це перший в Україні координований механізм такого рівня, який об’єднує гарячу лінію скарг на протиправний контент, лінію підтримки для молоді за телефоном 11-6-11 та просвітницькі проєкти.
Поява таких комплексних рішень підтверджує головний висновок дискусії: безпека дитини в інтернеті – це завжди спільна відповідальність. Ефективний захист неможливий зусиллями лише батьків, школи чи самих підлітків. Він потребує синергії держави, громадського сектору та цифрових платформ.
Матеріал підготовлений Платформою прав людини (ППЛ) у співпраці з Центром прав людини ZMINA за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ППЛ і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
