Про те, скільки треба зберігати випуски друкованих медіа та радіопередач відповідно до вимог закону «Про медіа» під час онлайн-зустрічі з юристами, організованої ГО «Платформа прав людини», розповіла медіаюристка, адвокатеса Людмила Опришко.

Друковані медіа: строки та вимоги до зберігання

У статті 48 закону «Про медіа» передбачена вимога до друкованих медіа щодо збереження так званих «контрольних» примірників газет та журналістів, що вийшли друком. Однак скільки часу треба зберігати такий примірник?

«Закон говорить, що суб’єкти у сфері друкованих медіа контрольний примірник кожного видання повинні надсилати Нацраді саме в електронній формі в форматі pdf, підписаний е-ключем, а лише на її запит надсилати друковані примірники. Тож виникає питання: «Якщо одразу надіслав електронний примірник, то скільки ж зберігати контрольний примірник в друкованій формі?». Закон з цього приводу нічого не говорить», – каже Людмила Опришко, зазначивши, що з цього приводу Нацрада може в перспективі видати певні роз’яснення.

Член Нацради з питань телебачення та радіомовлення Олександр Бурмагін зауважив, що Нацрада намагається врегулювати цей аспект, відобразивши відповідні вимоги у змінах до закону «Про медіа», де буде уточнено, що редакції мають зберігати примірники друкованих видань протягом року з моменту їх виходу.

Порушення вимог щодо зберігання примірників друкованих медіа, визначені в статті 48 закону «Про медіа» можуть вважатись «незначним порушенням» і мати наслідком відповідні санкції.

Радіопередача на замовлення влади

«Радіо – це медіа, яке відноситься до лінійних медіа, і щодо таких медіа є вимоги щодо журналу введення таких програм. Закон передбачає, що журнал треба зберігати не менше року після того, як останній запис буде внесено. А от коли мова йде про програми, про передачі, то закон визначає, що їх треба зберігати 20 днів з моменту їх поширення», – каже Людмила Опришко.

Стаття 48 визначає наступні вимоги до ведення журналу обліку прогарм: 

«4. У журналі обліку програм суб’єкта у сфері нелінійних медіа (каталозі програм на замовлення), ведення якого може здійснюватися в електронній формі, фіксуються:

1) назва і тривалість програми;

2) дата включення до каталогу програм та виключення з нього;

3) мова програми (крім нелінійних аудіальних медіа);

4) виробник програми (із зазначенням того, чи є ця програма європейським продуктом) та країна походження програми (крім нелінійних аудіальних медіа)».

Експертка додає, що у випадку, якщо програма виготовлена на замовлення органу влади для висвітлення його діяльності, то її варто зберігати «не менше 20 днів з моменту поширення цієї програми».

Запис відповідної програми надається на вимогу особи, яка звернулася із заявою, безоплатно. Якщо заявник не надав матеріальний носій для запису програми, суб’єкт у сфері медіа має право на компенсацію вартості відповідного матеріального носія та поштових послуг як умову для надання запису.

«Це мінімальний строк, але договір про висвітлення діяльності може передбачати і якісь інші строки. Тоді ми маємо зважати і на строки, визначені в угоді. А якщо врахувати ще і строки позовної давності, коли можуть звертатись до суду у зв’язку з поширенням інформації, яка прозвучала в радіопередачі, телепередачі, то варто задля власної перестраховки і близько року такий контент зберігати, бо строк позовної давності – один рік», – каже Людмила Опришко, нагадуючи, що такі перестороги доречні щодо програм з чутливим вмістом чи щодо резонансних розслідувань, тобто тих матеріалів, що потенційно можуть стати предметом позову. 

А закон нагадує, що «У разі надходження суб’єкту у сфері медіа впродовж зазначеного строку скарги, заяви про спростування або реалізацію права на відповідь записи відповідної програми мають зберігатися до того часу, поки скаргу, заяву не буде розглянуто у встановленому цим Законом порядку».

Публікація створена в межах проєкту “Свобода слова під час війни у питаннях і відповідях” за підтримки Freedom House Ukraine. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Freedom House Ukraine.