8 жовтня 2025 року Солом’янський районний суд м. Києва ухвалив вирок у справі за частиною 2 статті 436-2 Кримінального кодексу (Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників), призначивши засудженому покарання у виді штрафу в розмірі 54 тисячі гривень (3200 неоподатковуваних мінімумів).
Мешканця столиці засудили за три коментарі, які він залишив під публікаціями в телеграм-каналах у лютому 2023 року. В них він виправдовував та підтримував російську агресію.
Це перший вирок по статті 436-2 КК України, виявлений експертами ППЛ під час цьогорічного моніторингу дотримання цифрових прав, в якому суд призначив замість умовного покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на строк до п’яти років, більш м’яке покарання – штраф.
Таку міру покарання було узгоджено сторонами обвинувачення і захисту в угоді про визнання винуватості, яку затвердив суд. Серед іншого було враховано добровільне внесення обвинуваченим на рахунок ЗСУ 51 тисячі гривень.
Ця справа привернула увагу й через те, що обвинувачення містило інформацію про аудиторію, на яку поширено незаконний контент – кількість підписників Телеграм-каналу налічувала понад 130 тисяч осіб. Такі відомості у вироках зустрічаються нечасто. Хоча вони мають важливе значення для оцінки впливу контенту на користувачів і характеризують ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння. Через це вони повинні враховуватись при призначенні міри покарання.
«Призначення штрафу за виправдання російської агресії, на мій погляд, є відчутнішим, ніж умовне позбавлення волі. Добровільна сплата грошей на підтримку ЗСУ та штраф, який надійде до державного бюджету, принесуть більше користі державі і вчинять кращий стримуючий ефект на правопорушників, які не ведуть цілеспрямовану підривну діяльність. Тому такі підходи варто частіше практикувати», – зауважила медіаюристка ППЛ, адвокатка Людмила Опришко.
Публікація підготовлена у співпраці з Центром прав людини ZMINA за фінансової
підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Платформа прав людини» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
