10 липня в Києві відбувся круглий стіл, присвячений презентації результатів публічних консультацій щодо пакету законопроєктів про протидію SLAPP (стратегічним позовам проти участі громадськості). 

Захід організувала «Платформа прав людини» у співпраці з ЮНЕСКО. Партнерами виступили Комітет з питань свободи слова, Рада Європи та Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Завдяки спільній роботі Робоча група фіналізувала зміни до законодавства, які створюють гарантії, що допоможуть захистити журналістів, громадських активістів та інших громадських учасників від безпідставних позовів, що використовуються як спосіб тиску, залякування або перешкоджання їхній діяльності. 

Ключовий висновок однозначний: анти-SLAPP законодавство – це не привілей для окремої професії, а захист демократичних принципів свободи слова та права громадян на правду. В умовах повномасштабної війни українські розслідувачі мають бути захищені не лише від фізичних загроз, а й від правового тиску, який використовують, щоб змусити їх мовчати.

Що увійшло до базового законопроєкту 

Деталями змін, які внесли до пакету законопроєктів після публічних консультацій, поділилися профільні експертки. Людмила Опришко, медіаюристка та адвокатка «Платформи прав людини», презентувала базовий законопроєкт «Про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих претензій або зловживань судовими процесами». Його концепцію вдосконалили, впровадивши кілька принципових нововведень. 

Так, термін «близькі особи» доповнили критеріями із Сімейного кодексу про спільний побут і проживання. Це має захистити родини активістів у разі їхньої смерті чи недієздатності як правонаступників. Також змінили статус громадських організацій і профспілок. Замість ролі третіх осіб їм рекомендували надати особливе право вступати у процес і надавати суду свої висновки.

За пропозицією суддів додали превентивні запобіжники. Вони гарантують захист конфіденційних джерел і блокують спроби позивача затягувати час через постійні зміни предмета чи підстав позову. Повністю змінили й модель інформаційної підтримки відповідача – ці функції передали системі Безоплатної правничої допомоги (БПД). Щойно суд встановить факт SLAPP, постраждалі отримають повний доступ до вторинної БПД, включно із захистом у суді.

Насамкінець, робоча група відмовилася від створення окремого реєстру й обов’язку сторін публікувати рішення суду. Експерти вирішили не ускладнювати систему, оскільки чинний Єдиний державний реєстр судових рішень повністю покриває ці потреби.

Процесуальні зміни  

Директорка з юридичних питань «Платформи прав людини» Ольга Вдовенко деталізувала «дзеркальні» зміни до Цивільного та Господарського процесуальних кодексів – норми, що регулюють, як судді мають реагувати на юридичний тиск. Головне нововведення полягає у перенесенні тягаря доказування – за новими правилами, саме позивач, а не відповідач, мусить довести суду, що його претензії є добросовісними, обґрунтованими, а позов не є спробою змусити громадського учасника чи медіа замовкнути. 

Найбільшим викликом, за словами експертки, було знайти в національному законодавстві місце для європейського інструменту раннього (дострокового) відхилення явно необґрунтованих вимог. Після публічних консультацій робоча група пропонує реалізовувати його через розширення підстав для закриття провадження у справі.

Наостанок Ольга Вдовенко згадала про захист українців від іноземного тиску. Національним судам пропонують дозволити офіційно відмовляти у примусовому виконанні рішень іноземних судів, якщо буде доведено, що за кордоном проти українського громадянина чи організації використали позов із ознаками SLAPP.

Статистика, прозорість і гендерний вимір 

Теми судової статистики, прозорості та гендерного підходу розкрила виконавча директорка «Лабораторії цифрової безпеки» Віта Володовська. Вона наголосила, що впровадження ефективного моніторингу є обов’язковою умовою статті 19 європейської Директиви, адже без точних даних держава не зможе оцінити реальний масштаб проблеми. 

Для виконання цієї вимоги робоча група запропонувала інтегрувати зміни в уже існуючу систему. В Єдиному державному реєстрі судових рішень може з’явитися спеціальний цифровий ідентифікатор для справ, пов’язаних із громадською участю. Це дозволить автоматично відсіювати та аналізувати не лише фінальні рішення, а й проміжні ухвали судів про закриття проваджень через ознаки SLAPP. Судову статистику пропонують збирати за кількісними показниками, типами позовних вимог і категоріями учасників.

Окремим досягненням робочої групи Віта Володовська назвала запровадження гендерного розподілу в судовій статистиці стосовно фізичних осіб. Дослідження та практика доводять, що жінки-журналістки та активістки часто зазнають специфічного правового й психологічного тиску, тому фіксація цих даних допоможе державі створювати більш точкові інструменти захисту.

Насамкінець спікерка зазначила, що всі ці технічні нововведення потребуватимуть оновлення підзаконних актів Державної судової адміністрації України, зокрема Наказу про затвердження класифікатора спеціалізації суддів та категорій справ. Обов’язок ДСА адаптувати ці форми та класифікатори вже закріплений у перехідних положеннях законопроєкту.

Шлях анти-SLAPP пакету в парламенті  

Голова Комітету ВРУ з питань свободи слова Ярослав Юрчишин повідомив, що на даному етапі прийом правок до тексту від робочої групи завершений. До кінця серпня триватимуть закриті робочі консультації з іншими профільними комітетами парламенту, насамперед із Комітетом з питань правової політики. Офіційна реєстрація законодавчого пакету у Верховній Раді запланована на кінець серпня – початок вересня 2026 року.

Аби уникнути ризику формального ухвалення закону без його реальної сили на практиці вже зараз експертне середовище та громадські організації розпочинають роз’яснювальну й адвокаційну кампанію. «Платформа прав людини», яка від самого початку активно веде цей напрям, продовжує посилювати роботу.

Матеріал підготовлений ГО «Платформа прав людини» в межах реалізації проєкту «Розробка правового механізму запобігання SLAPP-позовам в Україні», що реалізується за фінансування Глобального фонду ЮНЕСКО із захисту медіа (Global Media Defence Fund, GMDF). 

Використані позначення та виклад матеріалу в цій публікації не означають висловлення будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни чи території, чи її влади чи щодо розмежування кордонів будь-якої країни чи території. 

Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, наведених у цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО та не покладають на Організацію жодних зобов’язань.