Усе про авторське право та його застосування відповідно до нового законодавства,  а також про те, як реформа авторського права вплине на роботу медіа, під час онлайн-дискусії, організованої ГО «Платформа прав людини», розповідали та радили досвідчені медіаюристи Аліна Правдиченко, Микола Гринишак та Євген Воробйов. 

Що зміниться для журналістів: короткий огляд

1 січня 2023 року набув чинності Закон України «Про авторське право і суміжні права» — ще один довгоочікуваний євроінтеграційний документ, який прийшов на заміну редакції 1993 року. Він не просто адаптує національне законодавство до розвитку технологій, а й імплементує в нього норми директив ЄС у сфері авторського права. 

Адвокат та медіаюрист ГО “Платформа прав людини” Євген Воробйов зазначає, що закон запровадив деякі нові поняття, врегулював аспекти, які раніше не були охоплені авторським правом ( наприклад, застосування штучного інтелекту та врегулювання сирітських творів), а також змінив регулювання деяких аспектів, які раніше звучали інакше. 

Євген Воробйов зазначає, що, передусім, у ст. 1 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» з’явилось декілька нових визначень, які тепер вагомі у сфері авторського права:

• Фотографічний твір – твір, статично відображений (зафіксований) із застосуванням аналогових, цифрових фотографічних технологій на матеріальному носії чи в електронній (цифровій) формі або із застосуванням лазерних технологій у вигляді об’ємного тривимірного зображення;
• Прокат – надання у користування (у тому числі визначеним способом) примірника твору, фонограми, відеограми на встановлений строк  з метою одержання прямої чи опосередкованої комерційної вигоди;
• Позичка – надання у користування (у тому числі у визначений спосіб) примірника твору, фонограми, відеограми на встановлений строк, за умови що такі дії не мають самостійного економічного значення.
• Сирітський твір, сирітський об’єкт суміжних прав – оприлюднені  в Україні твір, фонограма, відеограма (у тому числі що входить до складу аудіовізуального твору або іншої фонограми, відеограми), зафіксоване виконання, щодо яких жоден із суб’єктів майнових прав за результатами ретельного пошуку не ідентифікований, а в разі ідентифікації такого суб’єкта (включаючи об’єкти, оприлюднені анонімно чи під псевдонімом) – його місцезнаходження не встановлене.

Новий закон забрав під юрисдикцію свого регулювання також і твори, створені й у електронній ( цифровій) формі. Водночас новацією стало те, що вже не охороняються авторським правом:

• Повідомлення про новини або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації  – тобто тепер відійшли від того, що не охоплювались новини, які були в минулому;
•  Фотографії, що не мають ознак оригінальності (не є фотографічними творами);
•  Проєкти актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Правом особливого роду закон врегулював неоригінальні бази даних і неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерними програмами. До слова, в ЗУ «Про авторське право та суміжні права» врегулювали право на бази даних (компіляції даних).Вони тепер охороняються авторським правом, якщо за добором та/або упорядкуванням їх складових частин є результатом творчої діяльності.

Важливою для журналістів новацією є те, що герой інтерв’ю вже не може заборонити його опублікувати, як співавтор, просто “бо йому так хочеться”. Відтепер ч.3 ст. 13  ЗУ «Про авторське право та суміжні права» викладена в більш вигідній редакції для журналіста, адже відсутня заборона на опублікування запису інтерв’ю лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю. Тепер ч.2 ст. 13 згаданого Закону має норму, що “жоден із співавторів не має права без достатніх підстав відмовити іншим співавторам у наданні дозволу на опублікування, на переробку такого твору”.

Застосування штучного інтелекту: використовуй, але перевіряй

Закон «Про авторське право та суміжні права» вперше намагається врегулювати застосування можливостей так званого «штучного інтелекту» і визначає як право особливого роду (sui generis) на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою.

“Неоригінальним об’єктом, згенерованим комп’ютерною програмою, є об’єкт, що відрізняється від існуючих подібних об’єктів та утворений у результаті функціонування комп’ютерної програми без безпосередньої участі фізичної особи в утворенні цього об’єкта.

Твори, створені фізичними особами з використанням комп’ютерних технологій, не вважаються неоригінальними об’єктами, згенерованими комп’ютерною програмою (фотографії, оброблені в графічному редакторі, наприклад, фотошоп)”, – зазначається у законі.

Тобто якщо застосували можливості умовного чату GPT або скористались фотошопом – все ж створили щось унікальне та оригінальне у своєму роді, що може захищатись авторським правом.

“Суб’єктами права особливого роду (sui generis) на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою, можуть бути особи, яким належать майнові права, або які мають ліцензійні повноваження на передбачену частиною першою цієї статті комп’ютерну програму – автори такої комп’ютерної програми, їх спадкоємці, особи, яким автори чи їх спадкоємці передали (відчужили) майнові права на комп’ютерну програму або правомірні користувачі комп’ютерної програми.

У результаті утворення неоригінального об’єкта, згенерованого комп’ютерною програмою, особисті немайнові права не виникають.

Обсяг майнових прав суб’єкта права особливого роду (sui generis) на неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, визначається згідно із статтею 12 цього Закону (використання, відтворення, розповсюдження, вчинення правочинів, публічний показ, виконання тощо)”, – визначає Закон.

Тож якщо журналіст поширює тексти, які генерує штучний інтелект, і там згадується певна особа, то на журналіста, як на поширювача, все ж накладається обов’язок перевірити на достовірність інформацію про особу (ч. 2 ст. 302 ЦК). Перевірка тексту на достовірність після того, як ШІ нагенерував там цікавих фактів, дозволить уникнути незручних репутаційних ситуацій на кшталт випадку з Новим каналом, який опублікував фейкові факти з біографії Олеся Гончара, “вигадані” програмою ChatGPT.

“Відповідно до п. 9  Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Пункт 12 згаданої Постанови говорить, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в інтернеті є автор інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Тому навіть якщо використати ШІ, то перевірити усі факти, бо відповідати за його ймовірні помилки доведеться і автору, і власнику сайту”, – каже Євген Воробйов.

Авторське право на “меми”

“Знову вкрали мій мем” – частенько пишуть блогери та стендапери у своїх соцмережах, нарікаючи, що на їхньому почутті гумору та вмінні влучно висловитись накручують собі аудиторію та монетизують її анонімні пабліки та телеграм-канали, а часом і поважні видання. А чи захищає закон про авторські права меми, які в сучасній культурі є досить значним і помічним явищем?

Медіаюрист, адвокат ГО “Платформа прав людини” Микола Гринишак каже, що за всіма ознаками меми можна зарахувати до категорії творів у жанрі карикатури, а їх використання закон регулює. За визначенням твори у жанрі карикатури – це твори образотворчого мистецтва, що за своїм змістом мають комічний, сатиричний характер або спрямовуються на висміювання певних осіб або подій, або можуть бути творчою переробкою іншого правомірно оприлюдненого твору, у тому числі персонажу твору або імені персонажу твору.

Тож такі твори можна використовувати без дозволу суб’єктів авторського права і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення.

Однак автор мему може скористатись правом надання публічної ліцензії на використання свого творіння. Це регулює стаття 51 Закону.

“1. Суб’єкт авторського права або суб’єкт суміжних прав може надати дозвіл на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав будь-якою особою на визначених ним умовах (публічна ліцензія).

Публічна ліцензія видається шляхом оприлюднення її умов разом  з наданням можливості дистанційного ознайомлення з відповідним об’єктом авторського права або об’єктом суміжних прав необмеженому колу осіб  з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

2. Особа, яка використовує об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав на основі публічної ліцензії, зобов’язана дотримуватися визначених суб’єктом авторського права або суб’єктом суміжних прав умов, на яких її було видано.

3. Умовами публічної ліцензії може бути передбачено, що така ліцензія є безвідкличною. У такому разі публічна ліцензія діє протягом усього строку чинності майнових авторських прав або майнових суміжних прав і може бути достроково припинена лише стосовно особи, яка порушила умови, зазначені у частині другій цієї статті.

4. Публічна ліцензія є невиключною. Виключні та одиничні публічні ліцензії є нікчемними.

5. Публічна ліцензія, в якій не передбачено сплату винагороди за використання об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав або передбачено, що така сплата може здійснюватися ліцензіатом добровільно, на власний розсуд, вважається безоплатною”.

“Тож, опублікувавши мем, автор може прописати, хто і на яких умовах може його використати, але зазвичай це безоплатно, для широкого кола осіб, і неможливо потім передумати і змінити умови використання твору. Наприклад, можна публічно зазначити, що мем із зазначенням авторства з гіперлінком на першоджерело можу використовувати фізичні особи і пабліки, але не можуть медіа”, – пояснює Микола Гринишак.

Сирітські твори: що це таке і як взаємодіяти

Закон вперше починає визначати, що таке сирітські твори та як їх можна використати. Суть поняття очевидна ще з назви – твір, творців якого не можуть знайти або ідентифікувати ( створений анонімно або автор з певних причин невідомий, невизначений). Щоб стати сирітським твором, він має публічно з’явитися в Україні одним з шляхів:

1) бути опублікованим у книзі, журналі, газеті або інших письмових виданнях, що міститься в колекціях бібліотек, музеїв з відкритим доступом для відвідувачів, в архівах або організаціях із збереження фондів аудіо-, відеозаписів;

2) бути аудіовізуальним твором, що міститься в колекціях бібліотек, музеїв з відкритим доступом для відвідувачів, в архівах або організаціях із збереження фондів аудіо-, відеозаписів.

Такі твори можна оцифровувати, каталогізувати, зберігати, творити копії тощо. До таких творів має бути вільний, відкритий доступ. Але все можливо лише за умов, коли були здійснені заходи з “ретельного розшуку” “батьків” твору. Трапляється, що “сирітка” знаходить “батьків”. У такому випадку  автор твору має подати у встановленому порядку заяву, яка містить вмотивоване твердження про наявність у заявника майнових прав на твір, зазначений у такій заяві, про підстави виникнення прав у суб’єкта (суб’єктів) авторського права на цей твір та строк їх чинності, а також контактні дані заявника. Тоді на твір виникають всі стандартні авторські права і його вільне копіювання та поширення припиняються.

Порядок та умови дозволеного використання сирітських творів, що включають порядок та умови вжиття заходів щодо ідентифікації та належного розшуку відповідних суб’єктів авторського права, набуття та втрати статусу сирітського твору, ведення реєстру сирітських творів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Журналістські статті для видання: кому належать права?

Ситуація типова: журналіст пише статтю або монтує сюжет чи подкаст, розміщує це у виданні, де працює\з яким співпрацює, а потім хоче використати ще раз. Або розмістити у іншому виданні, або продати іншому замовнику, або ще іншим чином. А власник видання каже: зась, це моє, я тобі за цей твір заплатив і права авторські – мої. Часом навіть прописує це в трудовій угоді чи контракті. Хто правий і на чиєму боці правда?

У таких ситуаціях в дію вступає стаття 14 Закону “Про авторські й суміжні права”, яка описує регулювання авторського права на службовий твір. Згідно із цією статтею, особисті немайнові авторські права на службовий твір належать працівникові, творчою працею якого створено такий твір. Однак майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем.

Якщо майнові права на твір переходять до роботодавця, працівник, який є автором службового твору, має право на винагороду. Якщо посадові обов’язки працівника прямо передбачають створення службових творів відповідних видів, авторська винагорода за створення і використання таких творів, а також за перехід прав на них може бути включена до заробітної плати працівника відповідно до договору між працівником і роботодавцем.

Роботодавець має право доручити іншій особі завершити незавершений службовий твір, вносити зміни у завершений службовий твір, супроводжувати службовий твір ілюстраціями, передмовами, післямовами тощо, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір.

Тож журналіст, отримавши зарплату чи гонорар за твір, не може вимагати права його перепублікувати, перепродати, заборонити твір редагувати чи дописувати, якщо інше не передбачено договором, що укладений між ним і роботодавцем. При цьому журналіст, він же автор, має право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином його імені в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо,  право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом, а також право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору. 

Реєстрація авторського права: як, де, за скільки?

Аліна Правдиченко, адвокатеса, членкиня Комітету з медіа та рекламного права НААУ, детально розповіла, як на рівні законодавства регулюється реєстрація авторського права.

За її словами, для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Однак суб’єкт авторського права для засвідчення належних йому особистих немайнових прав та/або майнових прав на твір (оприлюднений чи неоприлюднений), факту і дати його опублікування, набуття майнових прав на твір на підставі договору або закону може зареєструвати своє авторське право на твір у відповідному державному реєстрі. Кожна із сторін укладеного договору, що стосується майнових прав на твір, має право зареєструвати договір у відповідному державному реєстрі.

Стаття 9 Закону визначає, що державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, здійснюється Національним органом інтелектуальної власності відповідно до затвердженого Установою порядку. Розпорядження КМУ від 28 жовтня 2022 р. N 943-р «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності» таким органом для реєстрації авторських прав визначає державну організацію “Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій”.

Постанова КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» пояснює, яким має бути алгоритм для реєстрації авторського права:

1. Підготовка заявки разом з необхідними документами ( весь перелік міститься у Постанові, зокрема це має бути примірник твору, заява відповідного зразка, нотаріально посвідчене дорученння, якщо представник подає документи, тощо);
2. Сплата реєстраційного збору (квитанція про сплату збору додається до пакету документів);
3. Подання заявки;
4. Розгляд заявки;
5. Сплата збору за оформлення та видачу свідоцтва про реєстрацію авторського права;
6. Видача свідоцтва.

Оплата різних послуг реєстрації авторського права коштуватиме наступні суми:

• підготовка держреєстрації авторського права фізичних осіб – 4335 грн;
• оформлення та видача свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від фізичних осіб – 144,5 грн;
• підготовка держреєстрації авторського права юридичних осіб – 8670 грн;
• оформлення та видача свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від юридичних осіб – 433,5 грн;
• підготовка до держреєстрації договорів, які стосуються права автора на твір, від фізичних осіб – 8670 грн;
• підготовка до держреєстрації договорів, які стосуються права автора на твір, від юридичних осіб – 17340 грн.

Використовувати не можна заборонено: про вільне використання творів

“Загальне правило в цій сфері таке: можемо робити те, що дозволяє робити власник контенту. Якщо, наприклад, знайшли в мережі вдале фото – гляньте, що про його використання каже власник. Якщо не вказано нічого – то не можна його використовувати без активного дозволу власника. Запитайте його. І запам’ятайте: “відкриті джерела – це не пошук в Google, а це ті джерела, де є прямий дозвіл на використання картинки чи іншого твору”, – наголошує Аліна Правдиченко. 

Аспект вільного використання творів регулює ст.22 ЗУ «Про авторське право і суміжні права». Є два випадки, коли твори можна використати вільно:

• Без дозволу суб’єктів авторського права, безоплатно та без зазначення імені автора і джерела запозичення;
• Без дозволу суб’єктів авторського права і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення.

Вільне використання творів без дозволу суб’єктів авторського права, безоплатно та без зазначення імені автора і джерела запозичення – переважно не стосується журналіста. Це історії більш політично-промислово-мистецькі, що демонструє наведений нижче перелік:

• відтворення твору у зв’язку з демонструванням, налаштуванням або ремонтом обладнання, перевірку функціонування якого неможливо здійснити без використання творів, за умови що таке відтворення та його обсяг відповідають визначеній меті;
• відтворення твору у вигляді макета, креслення або плану будівлі чи іншої капітальної споруди з метою реконструкції таких будівлі чи іншої капітальної споруди, за умови що таке відтворення та його обсяг відповідають визначеній меті;
• відтворення творів для забезпечення судового, адміністративного, кримінального провадження, нормотворчої діяльності органів законодавчої, виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, вчинення нотаріальних дій, забезпечення громадської безпеки в обсязі, що відповідає поставленій меті;
• публічне виконання музичних творів під час офіційних церемоній, організованих органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування, релігійних церемоній, а також поховання в обсязі, що відповідає характеру таких церемоній

Вільне використання творів без дозволу суб’єктів авторського права і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення – це вже історія про творчі професії, зокрема про журналістику. До цієї категорії відносяться наступні аспекти:

• Цитати (критичний, полемічний, науковий або інформаційний характер). Експертка наголошує, що нема у законодавстві виміру  у часі\розмірі\тривалості цитати, головне, аби її розмір був мінімально достатнім, щоб досягти поставленої мети, і щоб читач чи глядач чітко розумів, що це була цитата (виділено графічно або семантично), а не створений журналістом контент.
• Попередньо опубліковані у пресі статі з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань, коли право на таке відтворення, спеціально не заборонено автором. За словами експертки, це новела закону, але поки неясно, якою буде практика застосування. 
• Твори, побачені або почуті під час перебігу поточних подій з метою висвітлення таких подій,  в обсязі, що відповідає інформаційній меті. Наприклад, якщо у репортажі буде уривок того, як на концерті хтось співав, або що на стіні намалювали мурал. Фото чи відео про це дозволені, але треба вказати, хто, де і що зробив і чиї це творіння. 
• Каталоги (щодо виставлених на доступних публіці виставках) для висвітлення зазначених заходів, крім комерційної мети.
• Публічно виголошені промови, зверненя, доповіді та інші подібні твори в обсязі, що відповідає визначеній меті.
• Записування в цілях короткострокового користування, організацією мовлення твору, щодо якого вона одержала право на публічне сповіщення (зберігання та використання запису – до 30 днів!).
• Твори архітектури та образотворчого мистецтва, що постійно розташовані у доступних для громадськості місцях (без комерційної мети!) – теж новела закону. Це поняття називається “свобода панорами”. Це пам’ятники, оригінальні будівлі, яким нема 70 років.  Судових спорів поки не було. 
• Попурі, пародія, карикатура.
• Навчання, наукові дослідження.

За словами експертки, цей перелік є вичерним. 

Додатково Аліна Правдиченко звертає увагу на використання контенту з соцмереж та принцип добросовісного використання  (Fair Use). Вона наголошує, що платформи соцмереж та месенджерів ( зокрема Facebook та Youtube) керуються законодавством країни, де зареєстровані – це США. І там діє підхід добросовісного використання, який полягає у тому, що за умов добросовісності можна використовувати такі дані з соцмереж:

• критика;
• коментарі;
• новинні репортажі;
• навчання;
• дослідження.

Аби визначити, чи добросовісно використаний контент, в сукупності аналізуються наступні критерії:

• Мета і характер використання ( тобто чи є суспільний інтерес, або чи сприятиме використання цих даних науковому/мистецькому прогресу – що більше так, то більше можна використати; чи некормеційне використання, бо комерційне не корелює з добросовісністю; ступінь переробки – бо що більше адаптований і використаний для створення власного продукту твір, бо більш схвально це оцінюється ( тобто краще взяти елементи відео для власного відеоогляду, ніж повністю відео авторське забрати собі).
• Характер роботи, що захищається авторським правом (чи заснований первинний твір на фактичному підґрунті (наприклад, чи є робота науковою) або ж він є виключно результатом творчої, мистецької діяльності. Загальне правило таке, що твори мистецької діяльності захищаються більше, ніж твори наукового спрямування, бо наукові твори сприяють науково-технічного прогресу). 
• Кількість та сутність частин, що були використані (наскільки великим та цінним був запозичений фрагмент – якщо він складав основу твору, то є ймовірність, що буде недобросовісність. Наприклад, якщо з фільму наробили нарізку зі спойлерами, з яких видно розвиток сюжету, то таке використання завдало шкоди правовласникам). 
• Вплив на потенційне використання та вартість оригінального твору (фінансова шкода для автора первинного твору, як приклад, ті ж спойдери до фільму, через які людина не піде в кінотеатр, не сплатить за квиток і правовласник втратить прибуток потенційний, тож за таких умов використання не буде добросовісним).

Публікація створена в межах проєкту “Свобода слова під час війни у питаннях і відповідях” за підтримки Freedom House Ukraine. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Freedom House Ukraine.