15 березня в Києві відбулася конференція на тему «Громадянська журналістика в Україні під час війни». Нею завершився трирічний проєкт Платформи прав людини (ППЛ) з посилення громадянської журналістики в Україні, що став можливим за підтримки Фонду демократії ООН. Крім того, захід символічно об’єднав випускників Школи громадянської журналістики 2023 року. 

Школа громадянської журналістики –  це освітня ініціатива ППЛ, спрямована на підвищення рівня знань і навичок громадянських журналістів України. Програма передбачала річне стажування на платформі «Доступ до правди» (від грудня 2023-го – офіційне онлайн-медіа ППЛ) та участь у всеукраїнській мережі громадянських журналістів для обміну досвідом і консультативної підтримки.

Річну програму стажування пройшли 16 громадянських журналістів і журналісток із різних регіонів України. За цей час під керівництвом менторів – медіаюристів, експертів з доступу до публічної інформації та редакторів текстів – вони провели й опублікували 23 розслідування (посилання на тексти учасників – у кінці матеріалу). 

Про здобутий досвід, стан і перспективи громадянської журналістики в Україні, а також про  виклики, які виникали під час проведення розслідувань, випускники Школи говорили з професійними журналістами та медіаекспертами.

Професійні та громадянські журналісти: чи є між ними межа?

З початком широкомасштабного російського вторгнення громадянська журналістика як явище стала більш помітною. Це добре чи погано для самих журналістів? З одного боку, більше свободи та менше відповідальності. Але ж з іншого – прав і захищеності також менше. То в якому статусі журналістам краще працювати під час війни та чи є взагалі межа між громадянською та професійною журналістикою? 

Такими питаннями у своєму вступному зверненні виконавча директорка ППЛ Олександра Степанова задала тон першої дискусії. У ній взяли участь головний редактор Вінницького порталу новин RIA/20minut.ua Вадим Павлов; медіаюрист ППЛ Микола Гринишак, керівниця з розвитку продуктів Агенції медійного росту «АБО» Гаяне Авакян і громадянська журналістка, дописувачка для громадської організації «Рух ЧЕСНО» Вікторія Максимова.

Перший спільний висновок спікерів: громадянський журналіст хоч і не є професіоналом, але стандартів журналістики має дотримуватися. 

«У нашій редакції є дописувачі. Ми видаємо їм посвідчення, де написано, що людина дійсно представляє наше медіа, але не є штатним журналістом. Уже цей момент надає авторам статусу. Людина вже не може керуватися емоціями, а повинна дотримуватися певних стандартів», – ділиться досвідом Вадим Павлов.

Вікторія Максимова, яка сама є дописувачкою для сайту громадської організації, думку Вадима поділяє.

«Якщо ви хочете впливати, пишіть виважено, спокійно, спираючись на факти, аналізуючи інформацію. Коли розганяється паніка, коли розганяється зрада, про вплив не йдеться. А суть громадянської журналістики, зокрема, в тому, щоб впливати на те, що відбувається в громаді, в області, в країні, та змінювати це, – говорить Вікторія. – На перший погляд, такий підхід до справи наблизить вас до професійного журналіста. Проте я би сказала, що так ви швидше наблизитеся до експерта з теми, на яку пишете».

Власним баченням ситуації поділилися також учасники конференції. Багато хто з випускників Школи має досвід роботи як у професійній, так і в громадянській журналістиці. Кажуть: одне одному не заважає. Навпаки – додає можливостей. 

«Це велика підтримка класичної журналістики, – говорить Тетяна Калиновська. – Зараз це основа нашої роботи. Тому що журналістів мало. А патріотів, активних громадян, які мають що сказати і вміють говорити, – таких людей багато».

Розслідування та аналітика: в якому жанрі краще розвиватися?

Друга панель конференції – і друга одностайна відповідь спікерів: обирайте той формат, з яким вам комфортніше працювати.

«Все залежить від того, який результат ставить журналіст. Що він уміє. Чому він навчився за період своєї діяльності, – говорить медіаюрист ППЛ, адвокат Микола Гринишак. – Як на мене, журналістське розслідування готувати важче, ніж писати аналітику. Потрібно збирати інформацію, її обробляти, робити ту ж саму аналітику цієї інформації. Все це треба вміти робити і треба мати час для цього». 

До речі, про аналітику. Це дуже важливий жанр. А дата-аналітика – журналістика у сфері даних – ще й особливо популярний, підказує керівник Тренінгово-консультаційного центру з доступу до інформації Олексій Кабанов.  

«Це взагалі next level, коли журналісти використовують відкриті дані, різні набори даних від держави чи іноземних держав, від їхніх органів влади. Зіставляють ці набори, формують вже свої узагальнені дані. Якщо ви виходите на цей рівень, ви виходите на дуже якісний рівень журналістики. Такого журналіста можуть запрошувати провідні медіа, – говорить Олексій. – Але навіть у звичайній роботі з даними треба знати, що й у кого запитувати. Якщо ми говоримо про локальні медіа та співпрацю з органами місцевого самоврядування, потрібно детально вивчити питання компетенції повноважень. Хоча би розібратися в законі про місцеве самоврядування». 

Не зважає на жанри медіаюрист ППЛ, адвокат Євген Воробйов. Головне, на його думку, щоб автор був вимогливим. 

«Громадянський журналіст – це журналіст і громадський діяч, – вважає Євген. – Громадський діяч може на добровільних засадах для задоволення власних потреб вимагати щось або щось поліпшувати. Відповідно, громадянський журналіст також повинен вимагати – чи то поліпшення власних потреб, чи то надання якісних послуг від влади».

Експертні думки спікерів розділили практикуючі журналістки – редакторка розділу «Громади» онлайн-видання I-VIN.info Діана Праведна та регіональна представниця Інституту масової інформації у Волинській області Мая Голуб. Остання зауважила: журналістів, які борються за свої права, запам’ятовують. А тому в них більше шансів отримати потрібну інформацію, в тому числі – через відповіді на запити.

Школа громадянської журналістики: проєкт, який триватиме

З таким обнадійливим і впевненим висновком до випускників Школи громадської журналістики й усіх, хто долучився до проєкту, звернулася головна редакторка платформи «Доступ до Правди», а зараз – військовослужбовиця ЗСУ Леся Ганжа. Вона приєдналася до конференції онлайн. А її рефлексії про проєкт відкрили збірку текстів, підготовлених учасниками Школи в 2023 році. 

Команда ППЛ щиро дякує кожному й кожній, хто долучилися до нашого проєкту, за натхнення реалізовуватися в улюбленій справі, за відкритість до нових знань і за готовність висловлювати свою громадянську позицію. 

Саме завдяки вашій цікавості та завзяттю, попри виклики й труднощі минулого року, «Школа громадянської журналістики – 2023» відбулася.

Пропонуємо ознайомитися з матеріалами учасників:

✔️ Дмитро ГАЛУШКО. «На місці кургану – парковка. Як “наукове дослідження” на Дніпропетровщині обернулося знищенням пам’ятки».

✔️ Наталія КЛИМЕНКО. «У Первомайську всихають десять дерев: каштановою справою займається поліція».

✔️ Олександр ПИЛИПЕНКО. «Як працює Бердянська військова адміністрація в екзилі. Що ми дізналися через запити про 10 місяців роботи».

✔️ Тетяна КАТАЛЕВСЬКА. «Списки присяжних по-харківськи. Як судді, Державна судова адміністрація і міськрада створили сумнівну схему обрання присяжних».

✔️ Вероніка ХОРОЛЬСЬКА. «Руїни на Зестафонській. Як рухається відбудова двох зруйнованих російськими ракетами будинків у Запоріжжі.

✔️ Катерина ТЯГЛО. «Чи є шанси у переселенців отримати землю у приймаючих громадах?»

✔️ Вікторія СОЛОДУХІНА. «Що пропонує Україні Міжнародна Комісія з питань зниклих безвісти (МКЗБ) і чому Україна й досі проти».

✔️ Зоряна БОДЯЛОВА. «Скільки Ковельська громада витрачає на безпритульних тварин і як розподіляються ці кошти».

✔️ Ольга ГОЛОВКО. «Офіційні» криптогаманці для допомоги Україні, якими держава насправді не володіє».

✔️ Назарій ВІВЧАРИК. «На Черкащині перебудовують лікарняну мережу, запевняючи, що враховують захворюваність, проте даних немає…»

✔️ Назарій ВІВЧАРИК. «Усі свої. Тендер на озеленення в Черкасах виграв підприємець, пов’язаний з керівництвом КП».

✔️ Маргарита ПРИЙМАЧУК. «Чий паспорт під рясою. СБУ і міграційна служба не розголошують громадянства волинського архімандрита».

✔️ Олена МУДРА. «Вітер, гроші, полонини. Як фірми нардепа Максима Єфімова полюють за зеленою енергією у високогір’ї Карпат».

✔️ Вячеслав ПАВЛЕНКО. «“Бджолярі“-ухилянти з Шостки: відмова в наданні публічної інформації, кримінальне провадження і «помилка» керівництва училища».

✔️ Роман НАЗАРЕНКО. «Свердловину відремонтували, проте проблеми з водою у Костянці залишилися».

✔️ Вікторія ГЛАМАЗДА. «Російські загарбники у Великій Дорозі: як ідентифікували підрозділи й окремих військових».

✔️ Олег БУЛАШЕВ. «Неначе кілька кіл пекла: здати аналіз у Кременчуці – через 43 дні, на прийом до лікаря – через місяць».

✔️ Олег БУЛАШЕВ. «Таємниця за сімома замками, або Як “Кременчуцька газета“ “вигризала“ інформацію про облаштування укриттів в школах і дитсадках міста».

✔️Олег БУЛАШЕВ. «Розкрадання гуманітарки у Кременчуці: три кримінальні провадження і всі під грифом таємниці».