Про механізми, алгоритми, переваги та важливі аспекти реєстрації медіа відповідно до вимог закону «Про медіа» під час онлайн-зустрічі, організованої ГО «Платформа прав людини», розповідали медіаюристи.
Механізм реєстрації друкованого і онлайн-медіа
«Отже, щодо реєстрації онлайн-медіа. Реєстрація є добровільною, строків тут ніяких не передбачено. Онлайн-медіа реєструється за бажанням суб’єкта у сфері медіа, будь-який зручний для нього час. Подається тільки заява та документ про сплату реєстраційного збору. Щодо реєстрації друкованих медіа, то реєстрація є обов’язковою до 31.03.2024 року, тобто рік з набранням чинності закону про медіа. Якщо ви реєструєте нове друковане медіа, якого не існувало раніше, до набрання чинності закону про медіа, то подається заява за встановленим зразком. Процес реєстрації онлайн-медіа і друкованого медіа дуже простий», – каже адвокат ГО «Платформа прав людини» Микола Гринишак.
На сайті Національної ради з питань телебачення і радіомовлення опубліковані заяви, які можна скачати, заповнити і направити для реєстрації.
Сплачується реєстраційний збір у розмірі 2684 грн, якщо реєструється онлайн-медіа або створюється нове друковане медіа. Якщо реєструєте друковане медіа, яке вже існувало, до вступу в силу закону «Про медіа», то така реєстрація буде безкоштовною, і до Національної Ради подається заява за встановленим зразком, і додається копія свідоцтва про реєстрацію друкованого ЗМІ, тобто те свідоцтво, яке раніше було видане Міністерством юстиції.
Реєстраційні документи надсилаються до Національної ради або поштою на адресу Національної ради, це місто Київ, вулиця Прорізна, 2, або електронною поштою в електронному вигляді на електронну адресу Національної ради.
Закон «Про медіа» визначає також, що «Подання заяви про реєстрацію здійснюється через електронний кабінет відповідно до визначеного Національною радою порядку не пізніше ніж за 30 днів до початку здійснення відповідної діяльності. Вимога щодо строку подання заяви не поширюється на провайдерів платформ спільного доступу до відео». Однак, оскільки наразі е-кабінет ще не працює, то документи надсилають е-поштою.
«Правда, тут треба пам’ятати і звернути увагу, що якщо надсилаєте електронною поштою документи на реєстрацію, то всі ці документи мають бути засвідчені електронним цифровим підписом особи, яка подає ці документи», – зауважує експерт.
Після отримання документів Національна Рада повідомляє заявника про отримання ним заяви та про її реєстраційний номер. Якщо дані документи не відповідають встановленим зразкам або подані з порушеннями, то Нацрада через три дні після їх отримання повідомляє заявника, що дане медіа не може бути зареєстрованим. Якщо встановлено недоліки Нацрадою, які можуть бути усунуті заявником, наприклад, не додано копію свідоцтва чи не заповнено якісь графи в заяві, то Нацрада протягом 10 днів з дня отримання реєстраційних документів повідомляє заявникам про необхідність усунути ці недоліки і вказує, в чому суть проблеми.
«Якщо з документами все нормально, тобто вони повністю відповідають нормам закону і дотримано порядок подачі, то Національна Рада протягом місяця з дня отримання цих документів ухвалює рішення про реєстрацію медіа, яке реєструєте і про внесення даних в реєстр. А якщо ж ви усували недоліки, то тоді Національна Рада ухвалює рішення про реєстрацію протягом місяця з моменту отримання всіх ваших документів з усуненими недоліками. І тоді з дня внесення даних до реєстру можна починати свою діяльність. Хоча онлайн-медіа можуть вести свою діяльність і до внесення запису про них в реєстр», – каже Микола Гринишак.
Переваги зареєстрованого медіа
У зареєстрованого медіа є кілька переваг перед незареєстрованим медіа. Які саме, розповідає адвокат ГО «Платформа прав людини» Микола Гринишак.
Перша перевага – підтвердження статусу журналіста. Адже зареєстроване медіа зможе видавати посвідчення, реквізити якого встановлені законом. Згідно із ст. 1 закону «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста», документ, що підтверджує статус журналіста, має містити найменування та вид медіа, його ідентифікатор у реєстрі суб’єктів у сфері медіа.
«А ми знаємо, що ідентифікатор у реєстрі суб’єктів у сфері медіа присвоюється медіа тільки після його реєстрації. У незареєстрованого медіа такого ідентифікатора не буде», – каже Микола Гринишак.
Друга перевага – це гарантована акредитація. Тобто, згідно з ч. 2 ст. 26 закону «Про інформацію», в акредитації не може бути відмовлено у разі подання усіх документів, передбачених цією частиною. Тобто, якщо медіа зареєстроване, то фактично у його акредитації не може бути відмовлено на підставі закону «Про інформацію».
Третя перевага – це участь в органах співрегулювання. В органах співрегулювання, які будуть створені Національною Радою в порядку, передбаченому законом, можуть брати участь тільки зареєстровані медіа.
Четверта перевага – державна підтримка.
«Згідно з законом, державній підтримці підлягають певні зареєстровані медіа, які публікують інформацію для дітей, культурну, тобто про культуру. Незареєстровані медіа не зможуть отримувати державну підтримку, навіть якщо воно відповідає критеріям розповсюдження цієї певної інформації», – додає Микола Гринишак.
Зміна бенефіціара: чи впливає на ліцензію
Якщо ліцензіат за новим законом набув статусу реєстранта і в нього змінився кінцевий бенефіціар, то він, відповідно до статті 64 Закону «Про медіа», зобов’язаний звернутися до Національної ради із заявою про внесення будь-яких інших змін до Реєстру.
У разі реорганізації реєстранта та/або зміни в структурі власності до заяви додаються документи, що підтверджують зміни.
Прикінцеві та перехідні положення Закону «Про медіа» ж визначають, що впродовж шести місяців з дня набрання чинності Законом суб’єкти у сфері медіа, структура власності яких не відповідає вимогам Закону, зобов’язані привести структуру власності у відповідність із його вимогами. Там же і додають, що, за виключенням випадку, передбаченого пунктом 17 розділу, ліцензії, видані Національною радою до введення в дію цього Закону, діють до закінчення визначеного в них строку дії.
Що робити з старими ліцензіями
Учасник заходу поцікавились, яким передбачається регулювання щодо старих ліцензій. Чи можна буде вносити до них зміни, чи Нацрада забиратиме їх тощо.
Член Нацради з питань телебачення та радіомовлення Олександр Бурмагін каже, що у цій ситуації є дві категорії учасників, щодо яких ситуація різнитиметься: ті, які залишаться ліцензіатами компаній після набрання чинності закону про медіа і нова категорія суб’єктів, які були ліцензіатами, а стали зараз реєстрантами.
«Загалом ми спостерігаємо більш ліберальний підхід в законі «Про медіа», ніж в законі «Про телебачення і радіомовлення». І, наприклад, провайдерам, супутнику, іншим не потрібно проходити ліцензування, вони реєструються. Для таких суб’єктів передбачили більш конкретний перехідний етап в законопроєкті 9206. Вони будуть зобов’язані протягом року пройти реєстрацію безкоштовно і після реєстрації такі ліцензії будуть анулюватись, або якщо протягом року такі компанії не зареєструються, то всі ліцензії їхні просто анулюються автоматично.
Чому так було зроблено? Тому що немає сенсу в цих ліцензіях, вони вносять плутанину і виникає безліч питань по документах, тому що вони там діють певну кількість років. А будь-яка особа, коли стане реєстрантом, має цей статус безстроково. Тобто, порівняно з ліцензією, вони будуть діяти в тих самих форматах, інших умовах, але без обмеження будь-якого строку, що раніше було на підставі ліцензії. І з реєстру їх можна, умовно кажучи, видалити тільки за порядку, визначеному законом про медіа, за серію грубих системних порушень», – пояснює Олександр Бурмагін.
Медіа за франшизою
Реєстрацію медіа, яке працює за франшизою, відповідно до описаних вище алгоритмів та вимог, проводить його користувач, тобто той, хто отримав франшизу.
«Франчайзинг в Україні більш відомий як комерційна концесія. За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ст. 1115 ЦК). Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (ст. 1116 ЦК)», – пояснює саме явище франчайзингу адвокат ГО «Платформа прав людини» Євген Воробйов.
Хоча користувач проводить реєстрацію як медіа самостійно, але у випадку порушень щодо поширення інформації, правоволоділець також розділятиме відповідальність. Тобто якщо умовна газета «Роги і копитця_Брусилів» порушуватиме законодавство, то правоволоділець – власник торгової марки «Роги і копитця» теж буде частково співвідповідальний.
Стаття 373 Господарського кодексу України визначає можливі види відповідальності правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувача:
- Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що заявляються до користувача комерційної концесії у разі невідповідності якості товарів (робіт, послуг), які продаються (виконуються, надаються) користувачем.
- За вимогами, що заявляються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, останній відповідає солідарно з користувачем.
